.jpg)
Під час розквіту парафіяльної освіти на Білоцерківщині в темні часи кріпацтва в невеличкому селі Яблунівка в 1860 році з’являється школа. Незабаром сюди завітав і о. Петро Лебединцев, під керівництвом якого місцеві мешканці уклали угоду і зобов’язалися щороку надавати матеріальну допомогу школі в розмірі 45 крб. сріблом. В 1864 році у Яблунівці прихожанами було збудовано нове приміщення для парафіяльної школи. Зі зростанням потреби в освічених трудівниках зростало і число учнів у Яблунівській школі. Якщо в 1862 р. у ній навчалося 30 хлопчиків і 7 дівчаток, то в 1913 р. ці цифри становили відповідно 109 і 18.
В 1862 році в селі була відкрита школа і до 1889 року вона мала назву «школа грамоти». В 1889 році вона була перейменована на однокласну церковно-приходську школу. Приміщення школи було більше схоже на бідняцьку хатину.
Навчалося в школі 10-15 учнів, переважно діти заможних селян. Вчителем був сільський дяк, який навчав учнів читати і писати, вчити псалтир.
9 квітня 1893 року в Яблунівці відбувся сільський схід, на якому місцеві мешканці юридично оформили своє бажання відкрити в селі державну школу, визначивши для неї певні щорічні асигнування, земельну ділянку і взявши певні зобов’язання щодо утримання школи, її ремонту, забезпечення заробітною платою вчителів та законовчителя тощо.
У 1892-1893 навчальному році було внесено церковним приходом на утримання вчителя 220 карбованців і на навчальні посібники 15 карбованців.
У 1902 році було збудоване нове приміщення для школи на дві класні кімнати. В цьому приміщенні пізніше знаходились три класні кімнати і одна вчительська квартира. В цьому же році школа перейшла у відання Міністерства народної освіти. Кількість класів і учнів у них приблизно була така:
Перша група – 40 учнів
Друга група – 20 учнів
Третя група – 10 учнів
Ці групи навчав один учитель в одній класній кімнаті:
Четверта група – 6 учнів
П’ята група – 4 учні
Навчалися у другій класній кімнаті.
Бюджет школи становив 300-400 карбованців із зарплатою вчителям. Завідуючим школою тоді був Завальніцький Ф.С., учителі – Подкайний. Закон Божий викладав у школі піп - Руткевич. Дисципліна в школі була палочна, навіть і святий отець заганяв Закон Божий в голови селянських дітей лінійкою, іншими речами, які траплялися йому під руку. На селі гімназій не було, а в Білоцерківську гімназію ніхто з села не міг поступити. За весь час існування Яблунівки до 1917 року лише один житель села Верхолат був з освітою. Він був вихідцем із заможних селян, за фахом учитель. В селі він не працював.
І все ж таки, не зважаючи на те, що в селі діяла школа, переважна більшість населення була неписьменною.
У 1926 році в селі Яблунівка було відкрито початкову школу, де навчалося 92 дітей і працювало два вчителі. Завідувачем школи був Дмитраш Іван Прохорович.
Створюючи для підростаючого покоління умови оволодіння грамотою, держава ставила з а мету підготувати його до кваліфікованої праці. А нормальне функціонування великого механізованого господарства не можливе було без нових спеціалістів: трактористів, комбайнерів, механізаторів сільськогосподарських машин, агрономів, зоотехніків, бригадирів і інших спеціалістів. Питання підготовки кадрів для колгоспу могла перш за все вирішити школа. Тому колгоспники села Яблунівки і вирішили побудувати школу, а держава для будівництва двоповерхового приміщення відпустила кошти, будівельний матеріал та направила спеціалістів. Будівництво школи розпочалося в 1935 році, була утворена комісія по будівництву школи на чолі якої спочатку були голова сільської ради Семенченко Параска та голова колгоспу Штика Т.М., а потім голова Яблунівської сільської ради Руденко Олександр Олексійович. Будівництво школи було закінчено в 1937 році. Двоповерховий будинок виріс на пустирі, де колись була панська садиба, в центрі села Яблунівки.
Школа прикрасила село Яблунівку. Це був типовий будинок семирічної школи на два поверхи, збудований з цегли. Сім світлих стандартних класних кімнат, кімнати для кабінетів школи, вчительської та бібліотеки були прекрасними подарунками не тільки дітям Яблунівки, а й дітям сіл Малої Сквирки, Фесюрів, Городищ, Щербаків, Фастівки, Сорокотяг.
Директором школи в цей час працював Чалий Дмитро Іванович, він був і вчителем математики. Вчителями були : Чала Ганна Андріївна – вчителька української мови, Баранівський Макар Павлович – вчитель російської мови, Кулинич Степан Максимович – вчитель географії, Кукса Костянтин Татійович – вчитель історії та ін.. Перший випуск семирічної школи був у 1934 році, коли школу закінчили 28 чоловік.
У 1938 році школа була перетворена на середню. І до школи прийшли працювати нові вчителі : Гарапач П.К., Могилівська Д.Ю., Хоменко П.І., Мірошник М.І., Мартинчук М.А., Френкель Х.Ю.
Перший випуск середньої школи був з 21 на 22 червня 1941 року. Деякі випускники відразу пішли на фронт. Війна руйнувала матеріальні основи культури. Особливо згубно вона відзначилася на освіті. За часів тимчасової окупації навчання в школі не проводилося, а в приміщенні школи стояла кущова поліція.
З початком 1944 року СРСР вступив у завершальний етап війни. 6 січня 1944 року Яблунівка була визволена від окупантів. Але навчальний процес не розпочався. У 1944 році в приміщенні школи був госпіталь 40-ї армії І Українського фронту.
Із перших випускників середньої школи з війни не повернулися: Онопрієнко Микола Григорович, Поліненко Іван Якович, Скороход Іван Сергійович, Штика Олександр Васильович.
Після важких років війни населення змогло полегшено дихнути. В село почали повертатися демобілізовані воїни і вливатися в ряди мирних працівників.
В 1945 році в селі відновила свою роботу школа, але як семирічна. Директором школи в цей час був Атаманенко Прохор Самійлович. Не дивлячись на те, що в школі не вистачало вчителів, що доводилося навчатися без книжок і зошитів – потяг до навчання був великий. Класи були переповнені, організовувались паралельні класи. Життя в селі почало входити в нормальну колію.
В 50-х роках школа відновлює свою роботу як середня загальноосвітня. В Яблунівській загальноосвітній середній школі станом на 1 січня 1963 року навчалося 433 учнів та заочній – 28, видано атестатів про середню освіту – 342 особам.
В цей час у школі працювало 29 вчителів. При Яблунівській школі працювало дві групи з продовженим днем, в яких було 50 учнів – група з учнів І-IVкласів та група з учнів V-VІІІ класів. Виникла потреба добудови школи.
У 1965 році директором Яблунівської середньої школи був Проценко Іван Васильович, який викладав у школі фізику. Завучем був Безпалий Панас Панасович – вчитель української мови. Вчителями в цей час у школі працювали: Худоян Марія Андріївна, Семененко Данило Анатолійович, Нечипоренко Олексій Еммануїлович, Попович Галина Пилипівна, Семененко Людмила Трохимівна, Пелих Олександра Степанівна, Пелих Марія Панасівна, Щур Віра Хомівна, Савчук Галина Василівна, Гурінова Валентина Іванівна, Притула Андрій Федотович, Притула Ольга Кирилівна, Гудзь Данило Сергійович, Прищепенко Іван Семенович, Кулинич Степан Максимович, Яковлева Олена Титівна, БлажкоРіма Данилівна, Олійник Ольга Миколаївна, Мацкевич Антон Охрімович та ін..
У 1965 році у Яблунівську загальноосвітню середню школу прийшло працювати молоде подружжя Савчуків: Федір Федорович і Валентина Олександрівна.
Савчук Федір Федорович у 1955 році закінчив Яблунівську школу, директором в цей час був Погорєлов Ілля Ничипорович. Після закінчення школи працював у кар’єрі в м. Біла Церква. У 1956 році був призваний в армію і 4 роки служив на Чорноморському флоті. У 1960 році поступив до Київського педагогічного інституту, який закінчив у 1965 році і по розподіленню був направлений працювати у Яблунівську школу вчителем математики.
У 1971 році Федір Федорович став директором школи. У 1978 році почалася закладка березового парку. У 1979 році закінчилася добудова школи.
Людина послана на землю творити добро. Це давня істина перевірена часом, не одним поколінням.
Творити добро на цім світі – це воля Всевишнього, це доля Людини. Не кожному вдається знайти себе в цьому світі; своє місце під сонцем – не вистачає часу; немає сприятливих умов; дуже коротке життя… Цей перелік причин можна продовжувати. Та тільки справжня людина в спромозі встигнути залишити по собі добрий слід. Звичайно, такими людьми поле не засіяне. Але вони є: завжди, поруч, вічно…
Савчук Федір Федорович… Він був і завжди залишиться в пам’яті односельчан, колег, учнів як людина, що мала в собі всі найкращі людські якості: доброту, щедрість, справедливість і принциповість, мудрість, мужність, людяність, любов. В душі Федора Федоровича гармонійно поєдналося і вміння керувати колективом, і навчати підростаюче покоління, і бути господарем.
Як мудрий керівник Федір Федорович вмів організувати роботу педагогічного колективу так, щоб кожен вчитель відчув себе, насамперед, людиною, що має покликання бути педагогом. Він був душею колективу.
Як вчитель вмів зосередити підростаюче покоління на головному: успішно закінчити середню школу і вибрати правильну дорогу в житті. З гордістю та пошаною він пам’ятав про найкращих своїх вихованців. Невипадково саме Федір Федорович подав ідею створити стенд – «Їм школа дорогу відкрила в життя…». Всі випускники з вдячністю згадують свого вчителя.
Бути дбайливим господарем – це потреба душі керівника школи. Федір Федорович Савчук був ініціатором озеленення шкільного подвір’я, тому нині наша школа потопає в зелені трав, кущів, дерев. З його легкої руки та в добрий час були посаджені маленькі деревця. В кожну яблуньку, берізку, ялиночку дбайливий господар вклав шматочок свого доброго серця та щедрої душі, що стало надійним підґрунтям для майбутнього саду. З любов’ю, ніжністю, вірою та надією Федір Федорович доглядав всі дерева. І тепер кожної весни яблунівський сад зацвітає ніжним біло-рожевим цвітом. А восени щедро дарує дітворі смачні плоди.
На жаль, людське життя не вічне на цім світі. Але залишається пам'ять про людину, яка жила для інших, для добробуту, для майбутнього. Пам'ять про Савчука Федора Федоровича живе в серці кожного, хто його знав. А яблуневий сад завжди залишиться німим свідком того, що була така людина – Савчук Федір Федорович.
З 1998 по 2010 рік школу очолював Ткаченко Володимир Петрович. Життя школи не стояло на місці. Учні брали активну участь у Всеукраїнських предметних олімпіадах районного, обласного рівнів, спортивних змаганнях, конкурсах, громадському житті села.
З 2010 року директором Яблунівської школи стає Микитюк Олександр Іванович.
У 2011 році школа реорганізована у НВК ( навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок).
У 2021 році НВК реорганізований у Яблунівську гімназію-початкову школу.
На даний час в закладі освіти навчається 53 учні, 9 дітей відвідує дитячий садочок, працює 18 вчителів.
